Колишній кримський політв'язень Наріман Джелял на церемонії в Президентському палаці в Анкарі вручив вірчі грамоти президенту Туреччини Реджепу Ердогану, отримавши таким чином усі повноваження для діяльності в Туреччині як Надзвичайний і Повноважний Посол України в цій країні.
З Наріманом Джелялом ми познайомилися в сімферопольському СІЗО восени 2021 року. Очікуючи етапу на слідчі дії або в суди Криму, всіх підслідних із камер відправляли в так звану «кишку» – довгий брудний коридор у підвалі ізолятора. Там, перед «кишкою», звернув увагу на незнайомого високого чоловіка в окулярах, який пильно на мене дивився. Не надавши значення, я продовжував спілкуватися з різними ув'язненими (мені були цікаві їхні історії, після повернення з етапів я намагався все записувати).
Через деякий час незнайомець підійшов до мене з питанням: «Вас звати Влад?» і після ствердної відповіді розповів, що його звати Наріман, він знає мою історію, і на «Кримській платформі» в Києві влітку 2021 року він спілкувався й висловлював підтримку моїй дружині. У той момент ближчої людини для мене не було. Було відчуття, ніби вдихнув ковток чистого повітря. Наріман розповів про себе, свою сім'ю, сфабриковану справу і про те, що боротиметься не тільки за себе, але й за всіх політв'язнів, які сидять у СІЗО. Це надихало, я вважав, що роблю те саме, і тепер нас було двоє!
У СІЗО нас розмістили на різних поверхах, але була можливість перегукуватися через маленькі віконця під стелею. Ми бажали один одному доброго ранку, ділилися новинами з України й тюремними новинами. Як не дивно, мені в СІЗО надходила за передплатою російська опозиційна «Новая газета» (редактор – Нобелівський лауреат Дмитро Муратов). Саме з її сторінок я і Наріман дізналися про перші тисячі загиблих російських військових в Україні та про те, що їхня «військова операція» йде зовсім не за планом.
На одному з етапів Наріман познайомив мене зі своїми «поплічниками», братами Азізом і Асаном Ахтемовими. Незважаючи на те, що їм сильно дісталося від ФСБшників фізично і морально, хлопці трималися молодцем.
Я спостерігав, як у коридорі СІЗО перед етапами Нарімана оточували ув'язнені кримські татари і кожен намагався поговорити і висловити йому слова підтримки. А з вікна автозаку я бачив натовп людей біля Сімферопольського суду, які збиралися з конкретною метою – висловити Наріману свою солідарність. Я навіть тоді подумав, що Наріман – один зі справжніх лідерів нації, а, можливо, і наступний президент України.
Щиро радий, що президент України призначив його послом у Туреччині!
Виглядає як хороший ляпас господареві Кремля – «диверсанта» і «терориста» Нарімана Джелялова приймає президент Туреччини Тайїп Ердоган на найвищому рівні.
Владислав Єсипенко, журналіст, колишній політв'язень
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
