З Айше Абла Сейтмуратовою (абла – з кримськотатарської дослівно – сестра, ввічливе звернення до жінки старшого віку – ред.) мене пов’язувала багаторічна дружба. Це була дружба соратників – щира й міцна, в якій вона взяла на себе роль старшої сестри, що завжди опікується молодшим. Її принциповість і опіка упереміж із турботою залишатимуться у моїй пам’яті.
Ті, хто добре знав Айше Абла, підтвердять: вона була безкомпромісною. Навіть у критичних політичних ситуаціях, де компроміс здавався єдино можливим шляхом до порозуміння, доводилося докладати чималих зусиль, аби переконати її.
Народ любив її – навіть ті, хто не завжди погоджувався з її думками
Але ця непохитність не була впертістю заради впертості – це була її принципова позиція, сформована роками боротьби, таборами, вигнанням, аскетизмом і самовідданим служінням своєму народу.
Айше Абла була суворою і вимогливою до активістів Кримськотатарського національного руху, але народ любив її – навіть ті, хто не завжди погоджувався з її думками. Її поважали за чесність, прямоту і жертовність.
Ви тут робіть усе можливе для звільнення Криму, а ми, хто в Криму, не можемо його кинутиАйше Сейтмуратова
…Кожен її приїзд з окупованого Криму до Києва був сповнений змісту. Вона відвідувала офіс Меджлісу кримськотатарського народу, спілкувалася з активістами, молоддю, давала інтерв’ю. Під час однієї з таких поїздок я запропонував їй евакуюватися з окупованої території, враховуючи загрози її безпеці і складності проживання в умовах окупації. Але вона відмовилася. «Ви тут робіть усе можливе для звільнення Криму, – сказала вона, – а ми, хто в Криму, не можемо його кинути».
Айше Абла, на жаль, не перша з когорти старшого покоління борців, які пішли з життя й були поховані вже після окупації півострова російськими варварами. З кожною такою втратою ми, хто викинутий з Криму, відчуваємо глибокий біль – за близьку людину, яку не можеш провести в останню путь… Але водночас у серці з’являється й гордість. За народ, який не залишає своїх героїв… За молодь, що схиляє голови в молитві. За незламність духу, який не зламали ні депортація, ні російський колоніалізм, ні нинішня окупація.
… Днями я переглянув усі відео, надіслані з окупованого Криму. На дженазе (з кримськотатарської – похорон – ред.) Айше Абла зібралася велика кількість людей – справжніх, гідних, чесних. Вони приїхали з усіх куточків Криму, аби попрощатися з Людиною, яка присвятила життя боротьбі за їхню гідність і свободу.
Дякуємо тобі, незламний кримськотатарський народ!
P.S.
Не можу обійти й те, що смерть Айше Абла Сейтмуратової також продемонструвала глибину моральної деградації, яку російська окупаційна влада принесла в Крим. Жодне з місцевих ЗМІ – навіть ті, що з пропагандистською метою називають себе «кримськотатарськими» – не згадало про її смерть. Про дженазе не сказано ані слова. Та це лише ще раз доводить, від кого і чого ми маємо очистити Крим.
Але була ще одна одна важлива деталь: жоден із прислужників окупантів – з так званих «госсовета» (російський парламент Криму – ред.), «госкомнаца» (Державний комітет у справах міжнаціональних відносин російського уряду Криму – ред.) чи каналів типу «КОТ-ТВ» (провладний кримськотатарський телеканал «Міллет» – ред.) – не з’явився на похорон. І хвала Аллаху. Як сказав один із учасників дженазе в телефонній розмові: «Ніхто і ніщо не затьмарило прощання з Айше Абла Сейтмуратовою та її похорон».
Її дух — серед нас. Її боротьба — триває в нас.
Світла пам’ять.
Allah rahmet eylesin.
Рефат Чубаров – голова Меджлісу кримскотатарського народу
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://d2jpzw9atzli5g.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagramта Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
