Як при позбавленні одного з органів чуття загострюється сприйняття іншими, так і при позбавленні волі починаєш інакше відчувати життя, адже свобода – один з найважливіших її органів, і якщо його вирвати – відібрати почуття свободи – це неминуче змінить сприйняття життя.
Зізнатися, я став дуже сентиментальним за останні роки. Усе, що бачу і відчуваю, намагаюся осмислити. Все це викликає сильні емоції. Дуже зворушують і листи, які тут отримую. У кожного своя атмосфера, свій маленький світ, куди тебе запрошують відволіктися від не особливо приємної реальності. У цей світ з великим інтересом занурюєшся, забуваючи про все.
Євпаторієць Богдан Зіза в Кримських горах, архівне фото
Лист – це точно телепорт в інші місця, в інші міста та країни. А іноді – машина часу, що може віднести в минуле, захопивши спогадами, або навіть у майбутнє, коли можна про щось пофантазувати або навіть сміливо запланувати.
Часом зовсім не важливий зміст – цінною є сама увага
Утім, часом зовсім не важливий зміст – цінною є сама увага. Людина перейнялася, не залишилася байдужою, знайшла сили і час написати, підтримати добрим словом. Це все дуже зворушливо і по-справжньому красиво. І навіть більше – це допомагає зберегти правильне відчуття життя, що воно триває і ти, як і раніше, його учасник. Тебе не викинуло з нього, про тебе знають і не забувають, на тебе чекають. Це просто безцінно!
Люблю відповідати на листи, багато писати, часом вкладаю невеликі замальовки або фотографії, але нерідко листи не доходять, чому складно не засмучуватися. Але я вчуся. Взагалі багато чому те, що відбувається, намагається навчити. Насамперед, терпінню і терпимості – до всього і до всіх. А ще звикнутися з різними обмеженнями. Якщо їх прийняти, то проживати цю реальність виявляється не так уже й важко. Зрештою нам для щастя не так і багато потрібно. Це розумієш, коли позбуваєшся шуму метушливих буднів. Часто тікав від нього в гори або усамітнювався на дахах рідного міста – там спокійно.
Богдан Зіза в суді, архівне фото
Я незмінно вірю в любов – вона в кожному з нас і джерело її невичерпне
До розуміння цієї істини приходиш і позбавляючись найдорожчого і найважливішого. На сьогодні кожен із нас чогось позбувся. Життя багатьох настільки перекрутилося, що часом важко розгледіти його суть і мету. Але в цьому, як мені здається, і є великий його підступ. Хтось одного разу сказав, що лише через біль людина може досягти величі, а той, хто не пізнав страждань, всього лише спить. Усі ми міцно спали і ніяк не хотіли прокидатися, хоч як би нас не гальмувало. А щастя – справжнє, непідробне – воно ж зовсім поруч. Воно в усмішці й обіймах близької людини, в її добрих словах і вчинках. А якщо так уже склалося, що поруч немає такої людини, то ми самі можемо стати такими для тих, хто так само цього потребує.
Я незмінно вірю в любов – вона в кожному з нас і джерело її невичерпне. І любов повертається до нас у ще більшому обсязі, варто її лише висловити. У цьому, впевнений, і є вся суть – любити, попри все. Любити одне одного. Любити життя. Нескінченно вдячний усім за вашу любов, якою ви ділитеся у своїх листах. Це колосальна неоціненна підтримка, що дарує одне з найважливіших почуттів – упевненість. Упевненість у собі, у своїх діях, в оточуючих людях і людині загалом і, зрештою, в самому житті. І нехай поки що без свободи, я все ж упевнений, що життя триває.
Скриншот професійного профілю фотографа Богдана Зізи з Євпаторії в інтернеті
Ось, що таке листи. Пишіть ув'язненим – це життєво необхідно. Прошу вибачення у тих, кому не встиг ще відповісти персонально і, сподіваюся, цей лист знайде Вас. Знайте, що прочитую і зберігаю всі листи в надії, що одного дня зможу відповісти на кожен, як ви на те заслуговуєте.
До тієї пори щиро ваш, Богдан Зіза.
Богдан Зіза, художник і фотограф, кримський політичний активіст, в'язень Кремля
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «У вас партизани завелися». Як кримчанин кинув виклик Росії