«Голоси війни» в Росії та анексованому Криму: хто включений до «чорного списку» правозахисників?

Кримська правозахисна група внесла подання до Міжнародного кримінального суду проти російських медійників. Правозахисники повідомили про зібрані докази співучасті цих осіб у міжнародних злочинах, зокрема, пов’язаних із руйнуванням цивільної інфраструктури на території України. Наскільки поширені антиукраїнські заклики в інформаційному просторі Росії та анексованому Криму? Хто озвучує ці заклики серед проросійських кримських медійників? І чи складно довести співучасть таких осіб у російських воєнних злочинах? Про це в ефірі Радіо Крим.Реалії ведуча Олена Бадюк поговорила з Іриною Сєдовою, журналісткою-розслідувачкою, експерткою Кримської правозахисної групи, та Анною Микитенко, юристкою з міжнародного кримінального та міжнародного гуманітарного права.

Правозахисники, які ведуть моніторинг ефірів російських державних ЗМІ, повідомили, що за рік вони нарахували близько 600 закликів бити по українських містах і залишити населення без світла.

Аналітики задокументували такі заклики від 173 осіб. Щодо висловлювань трьох найактивніших – ведучих Володимира Соловйова, Сергія Міхєєва та генерала Андрія Гурульова, який активно бере участь у російських телеефірах, – правозахисники внесли подання до Міжнародного кримінального суду.

Російський телеведучий Володимир Соловйов під час проведення випуску програми «Соловйов LIVE». Ефір від 19 березня 2022 року

Вони зазначили, що представили докази закликів до бомбардувань цивільної інфраструктури, знищення української енергетики за кілька днів до того, як ці атаки відбувалися. І кілька днів після цих бомбардувань ці особи системно виправдовували подібні злочини в ефірах російських державних телеканалів, які мають велику аудиторію. На думку правозахисників, це є співучастю у скоєнні воєнних злочинів.

Російський генерал Андрій Гурульов

Нагадаємо, що Міжнародний кримінальний суд у березні 2023 року оголосив у розшук російського президента Володимира Путіна. Його звинувачують у воєнних злочинах в Україні. Москва звинувачення відкидає та заявляє, що не визнає юрисдикцію суду.

Інсталяція із зображенням керівника Росії Володимира Путіна біля будівлі Міжнародного суду ООН. Гаага, Нідерланди, 7 травня 2024 року

У той же час російська армія регулярно обстрілює українські регіони, використовуючи при цьому різні види озброєння – ударні безпілотники, ракети, КАБи та інше. Російська влада при цьому заперечує, що військові завдають цілеспрямованих ударів по українській цивільній інфраструктурі, вбиваючи місцеве населення та руйнуючи різні об’єкти. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації та наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Моніторинг російського інформаційного простору правозахисники ведуть з 2014 року, розповідає дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова.

Тоді фіксували жорстку риторику щодо України, дегуманізацію українців. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація змінилася.

«Зараз, після 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, ці заклики стали набагато жорсткішими, їх стало набагато більше, і саме тому ми з 2022 року почали збирати ці заклики окремо як докази злочинів», – сказала Ірина Сєдова.

«Майже щодня можна знайти в ефірах російських телеканалів щось, що можна кваліфікувати як мову ворожнечі або заклик до різних злочинів», – зазначила Сєдова.

Ірина Сєдова

При цьому правозахисники фіксують, що російська пропаганда активно адаптує свої наративи.

«Спочатку вони таврували всіх українців як нацистів, потім почали говорити, що всі українці – терористи. Тобто наративи змінюються, але насправді їх не так багато, тому вони постійно їх повторюють», – розповіла Ірина Сєдова.

За її словами, останніми роками в ефірі російських каналів частіше лунають заклики до знищення української інфраструктури.

«За їхніми словами, це спосіб підкорити українців: якщо вони сидітимуть без світла, без мінімальних побутових умов, то можуть здатися», – додала дослідниця.

Кримська преса. Архівне фото

Ірина Сєдова зазначає, що підконтрольних Росії кримських медійників вивчали менше, оскільки основний фокус був на російських державних каналах.

«Проте, у Криму також лунають подібні висловлювання. Серед відомих кримських проросійських блогерів, які поширюють мову ворожнечі, Сєдова виділяє Олександра Таліпова.

«Це такий, ви знаєте, «недоблогер» кримський, і він дуже активно поширює всю цю ворожнечу, усі ці заклики. Його періодично запрошують на державні телеканали, зокрема на «Рен–ТВ», на «Соловйов Live», на радіо «Спутник Крим», – сказала вона.

Проросійський блогер Олександр Таліпов

У травні цього року один із київських судів розпочав розгляд по суті справи стосовно Таліпова. Його обвинувачують у пособництві державі-агресору (частина 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України). Як встановило слідство, Таліпов, який проживає в окупованому Криму, веде там активну пропагандистську діяльність, зокрема виступає в медіа та записує ролики на підтримку армії РФ, збирає пожертви та купує на них амуніцію для російських солдатів.

Таліпов у своєму телеграм-каналі опублікував повідомлення і про підозру, і про виклик до суду, і написав, чи не відправити туди російську ракету «Іскандер».

Також дослідниця згадала газету «Кримська правда».

«Я пам’ятаю, що у нас є зібрані докази, що на першій шпальті була жорстка риторика ворожнечі, що всі українці там – нацисти, і їх потрібно знищувати – прямо ціла стаття була цьому присвячена», – підкреслила Сєдова.

Стаття в «Кримській правді»

На думку Ірини Сєдової, такі медійні наративи не є випадковими.

«З тих 600 закликів, які ми виокремили, жорстких закликів до різних злочинів, до знищення українців, – лише 22 основних наративи, які вони транслюють. Тобто всі спікери, всі 173 спікери, яких ми задокументували, по суті, говорять одне й те саме», – сказала вона.

Дослідниця вважає, що це частина державної інформаційної політики Росії.

«Вони говорять буквально як по методичці, одні й ті самі наративи: що українці – нацисти, що українці – терористи, що Україна – загроза безпеці росіян. Це схоже на цілеспрямоване інформаційне вбивання одних і тих самих слів, одних і тих самих заучених фраз, придуманих, як я думаю, кураторами з ФСБ», – підкреслила Ірина Сєдова.

Зображення емблеми Міжнародного кримінального суду (МКС) біля входу в будівлю суду. Гаага, Нідерланди

Юристка з міжнародного кримінального та гуманітарного права Анна Микитенко вважає, що для оцінки можливої кримінальної відповідальності фігурантів списку важливо визначити, чи відповідає конкретне висловлювання елементам злочинів, передбачених Римським статутом.

«Є окремий злочин – заклик до геноциду, який має бути прямим і публічним та закликати до скоєння геноциду», – пояснила Микитенко.

У випадку, якщо такі критерії не дотримані, можуть розглядатися інші категорії злочинів, включно з підбурюванням та пособництвом.

«Ми говорили про підбурювання до руйнувань цивільної інфраструктури, підбурювання до нанесення ударів по цивільних об’єктах та цивільних особах і про пособництво у скоєнні такого злочину», – сказала юристка.

Анна Микитенко

Анна Микитенко зазначає, що розслідування подібних справ ускладнене відсутністю прецедентів та попереднього досвіду саме в Міжнародному кримінальному суді. Крім того, за словами експертки, Римський статут створювався в епоху до активного розвитку цифрових медіа, тому багато механізмів потребують переосмислення.

«Він (Римський статут) не враховує, що зараз канали російського телебачення може дивитися весь світ або що російське радіо може слухати весь світ», – підкреслила юристка.

Що стосується покарання, Микитенко зазначає, що воно може включати тривале позбавлення волі на строк до 25 років або довічне ув’язнення. Але саме рішення Міжнародного кримінального суду щодо цього подання очікується не скоро.

«Якщо взяти досвід, який у нас вже є щодо української ситуації, у 2022 році почалося розслідування і вже у 2023-му були перші ордери на арешт, тобто минуло десь близько року. Я не очікую, що тут буде так само швидко», – зазначила Анна Микитенко.

Вона додала, що процес, найімовірніше, розтягнеться на роки, але сам факт подання є важливим кроком для документування та притягнення до відповідальності причетних до пропаганди війни.