Українець Геннадій Лимешко, засуджений в анексованому Криму за звинуваченням у екстремізмі, зник після звільнення. З колонії у Ставропольському краї його відправили до Центру тимчасового тримання іноземців у Ростовській області Росії, де він перебував до 13 березня. Відтоді його місцеперебування залишається невідомим.
Що могло статися з Геннадієм Лимешком у Росії? Що відомо про Центр для іноземців, де його утримували? Чи існують механізми пошуку, які можна задіяти у цій ситуації? В ефірі Радіо Крим.Реалії ситуацію коментували дружина Лимешка Ірина та юристка громадської організації «Захист в'язнів України» Ганна Скрипка.
Геннадія Лимешка ФСБ затримала у серпні 2017 року в Судаку. У травні 2018 року його засудили до восьми років колонії загального режиму за звинуваченням у нібито придбанні та зберіганні зброї, вибухових речовин, а також виготовленні вибухового пристрою.
Громадянин України Геннадій Лимешко під час затримання співробітниками органів федеральної служби безпеки під час спроби пошкодити лінію електропередач у районі траси Судак – Новий Світ. Знімок з відео/ЦГЗ ФСБ Росії/ТАСС. Крим, 15 серпня 2017 року
Російські силовики заявили, що Лимешко – агент СБУ. Чоловік нібито проходив службу у Збройних Силах України як старший розвідник глибинної розвідки, а до анексованого Криму приїхав, щоб пошкодити лінії електропередач, викликати обвал гірських порід для перекриття траси, а також підпалити ліс у районі Судак – Рибаче – Алушта та звалище у Рибачому. Його, як стверджують, затримали під час спроби пошкодити ЛЕП.
Затриманий ФСБ Геннадій Лимешко. Знімок з відео/ЦГЗ ФСБ Росії/ТАСС
У Службі безпеки України тоді заявили, що затримання Геннадія Лимешка – провокація, і вні не агент української спецслужби.
Зникнення після звільнення
Геннадій Лимешко мав вийти на волю 21 лютого 2025 року. Однак, як розповідає його дружина Ірина, через проблеми з паспортом чоловіка затримали на виході з колонії.
Ірина Лимешко
«21 лютого 2025 року у Геннадія закінчився термін перебування. І його мали відпустити, але через те, що в його паспорт було вклеєно фотографію, коли йому було 25 років, паспорт був недійсний. Тому силовики відправили його, наскільки нам відомо, до міста Георгіївська (Ставропольський край, Росія – КР), де розташований Центр тимчасового тримання іноземців», – сказала Ірина Лимешко.
Ірина та Геннадій Лимешко
З її слів, Геннадій продовжував виходити на зв'язок до 13 березня. Тоді, як стверджують ті, з ким він був у цьому центрі, його забрали співробітники ФСБ. Відтоді немає жодних підтверджених даних про його місцеперебування. З'явилася лише інформація, що він може перебувати у слідчому ізоляторі в Ставрополі, де йому нібито інкримінують нову статтю – екстремізм.
«Найгірше у цій ситуації – це те, що ми просто не знаємо, де він і що з ним. Ми не знаємо, чи справді йому інкримінують цю статтю. Ми не знаємо, де він взагалі перебуває, тому що адвоката, на жаль, у нас немає», – сказала Ірина Лимешко.
Дружина колишнього в'язня також стверджує, що ще до закінчення терміну чоловікові надходили погрози від працівників колонії. За її словами, йому казали, що він не повернеться додому.
Він говорив про те, що співробітники колонії йому погрожували. Вони говорили, що «ти додому не повернешся, і поки така ситуація між нашими країнами – ти перебуватимеш у нас», – розповіла Ірина Лимешко.
Геннадій Лимешко. Знімок з відео/ЦГЗ ФСБ Росії/ТАСС
За словами жінки, за вісім років вона зверталася до всіх можливих державних українських структур, включаючи МЗС, СБУ, Офіс омбудсмена, міжнародні правозахисні організації та навіть Червоний Хрест. Відповідей, які б вказували на конкретні дії щодо пошуку чоловіка, вона не отримала.
«На жаль, усе, що ми отримуємо, – це відписки про те, що ми працюємо над цим питанням, що Росія ніяк не реагує на звернення», – сказала вона.
Одна з останніх спроб українського МЗС вивезти Лимешка через третю країну також провалилася. Грузія, за словами Ірини, була готова допомогти у транзиті, проте російська сторона не доставила його до кордону.
Правовий вакуум та гуманітарна криза
Юристка громадської організації «Захист в'язнів України» Ганна Скрипка каже, що в таких центрах можуть перебувати як колишні в'язні, так і ті, хто відмовився від російського паспорта в Криму або був визнаний «небажаною особою».
Ганна Скрипка
«Центри іноземних громадян – це такі місця перебування після, наприклад, якщо ця особа була засуджена, то після звільнення її одразу затримують та поміщають у ці центри іноземних громадян», – пояснила Ганна Скрипка.
Згідно з російським законодавством, термін тримання в таких центрах не має перевищувати 90 днів. Після цього людину мають або депортувати, або звільнити. Проте, за словами юристки, на практиці людей переводять до інших установ, найчастіше – у віддалені російські регіони.
«Так, це не поодинока історія. Коли ці три місяці закінчуються, їх переміщують до інших центрів. Їх перевозять, як правило, до інших місць, а там немає зв'язку. Чи це якась глушина, де немає інтернету, куди неможливо додзвонитися, чи їм не видають телефони. Там не надають медичної допомоги», – розповіла правозахисниця.
Центр тимчасового тримання іноземних громадян у місті Гулькевичі, Росія
Ганна Скрипка зазначає, що кожен етап переміщення з Центру тимчасового тримання відбувається за рішенням суду, але отримати його правозахисникам вкрай складно. Після 90-денного терміну міграційні служби взагалі можуть перевести людину без повідомлення.
«У нас бували такі випадки. Так, з Волгограда 40 людей розвезли, ми їх розшукували.
За словами юристки, ймовірність порушення нової кримінальної справи проти вже звільненої та поміщеної в центр людини виключати не можна.
Міграційний глухий кут і нові загрози
Процес повернення українців із таких центрів став особливо складним після того, як Молдова закрила коридор, через який раніше проходила евакуація. Наразі громадяни України застрягають у буферній зоні на кордоні Росії та Грузії, де немає ні їжі, ні нормальних умов.
«Нині Молдова перекрила цей коридор, і тому таке скупчення людей. Вони перебувають у підвалі, у них не вистачає кисню, їжі, спальних місць», – розповіла правозахисниця.
Верхній Ларс, кордон між Грузією та Росією
Юристка також повідомила про випадки самогубств у таких центрах – через відсутність умов, невизначеність і розпач. Вона наголосила, що правозахисники працюють на межі, але без підтримки міжнародних організацій та тиску на Росію змінити ситуацію майже неможливо.
«Ми пишемо безліч звернень і до наших національних органів, і до міжнародних органів, і навіть до російських органів, звертається держава Україна з проханням повернути цих громадян, але, на жаль, нам дуже складно їх звідти витягнути», – сказала вона.
За даними організації, у буферній зоні перебуває близько 90 осіб, із них дев'ять жінок. Загалом, за оцінками, у російських Центрах тимчасового тримання може перебувати до 800 громадян України. В організації прогнозують, що після Указу президента Росії про те, що до 10 вересня 2025 року всі іноземні громадяни, включаючи і кримчан без російського паспорта, мають бути видворені з країни, таких людей може побільшати.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Увірвалися, шукали зброю». Кримчанку покарали за слова про протест